Сценарій відкриття меморіальної дошки

Ведучий: Війна… Страшне й жахливе слово!

І його треба пам’ятати,

Згадавши – озернись навколо

І МИР навчися шанувати

(Вірш випускниці школи Ісакової Люби)

Ведучий: Шановні  учні, колеги, гості, рідні!   Сьогодні, напередодні Дня Захисника України,  ми зібралися  разом,  щоб  вшанувати  пам’ять   Андрія Володимировича Колісника – нашого  земляка,   випускника Чумаківської середньої школи  1982 року, який героїчно загинув на сході України , захищаючи рідну землю. Вшанування пам’яті – це не просто наш святий обов’язок, це наша шана і гордість  за справжнього героя.

Ведучий: На заході присутні:

1.ГоловаТомаківської райдержадміністрації Пшеничний Віктор Вікторович

2.Голова Томаківської районної ради Скрипченко Наталя Миколаївна

3.Начальник відділу освіти Томаківської райдержадміністрації  Присташ Юлія Адамівна

4.Сільський голова Терпеловська  Віра Анатоліівна

5.Настоятель Свято - Іллінської церкви отець Іоан

6.Заступник військового комісара Томаківського райвійськкомату Гайдук С.М.

7.Бойові побратими

8.Батьки - Зоя  Володимирівна,  Володимир Михайлович

9.Дружина Тетяна Петрівна

10.Діти  - доньки Олена та Анна

11.Односельці-воїни АТО

12.Представники громадськості, колишні однокласники, вчителі, учні.

Герої! Герої! Герої!
І туга, і гордість без меж!
По серцю знов мчить борозною
Черговий солдатський кортеж.

«Не я, тоді хто? — кожен каже. —
Хто край від навали спасе?»
І цілому світу докаже:
«Вітчизна нам - понад усе!»

І молиться мати й дружина:
«Коли ж люте горе минеться?»
І тужить уся Україна,
І бореться, та не здається.

Герої! Герої! Герої!
Найкращі Вкраїни сини!
Цей світ лиш врятують герої,
Герої нової війни.

Ведучий

Урочиста лінійка з нагоди відкриття меморіальної дошки оголошується відкритою. 

Гімн України

Ведучий:

Це не сон, не синдром маячні,

Ця війна не в далекій країні,

Не в Іраку чи десь там в Чечні,

А в вишневій моїй Україні.

 Ведучий:

Саме тут всі її вояки

Схід країни від зла захищають,

Б’ються  на смерть мої земляки,

Кров’ю землю святу поливають.

Щоб країна ввійшла в майбуття

Вільна, сильна, без чвар та війни.

Віддють найцінніше – життя,

України найкращі сини!

 Ведучий :

Герої не вмирають і не вмруть,

Героїв пам'ятатимуть віками.

Їм славу вічну віддають

І голову схиляють перед вами.

 Ведучий: Уже більше року на сході відбувається антитерористична операція, гинуть найкращі українці, цвіт нації.  Наші земляки, теж, незамислюючись, пішли боронити рідну землю. Тепер вони наші герої.

Ведучий:Кожен, хто стає на захист своєї держави, поповнює лави добровольців у війні на сході України – герой.

Ведучий:Кожен, хто робить свій внесок у перемогу України -герой.

Ведучий:Кожен, хто ризикує життям, аби надати таку потрібну допомогу в зоні АТО - герой.

Ведучий:І ми горді тим, що із Чумаківської сільської ради маємо аж 35 героїв із хоробрими серцями, які рятували і  рятують Україну.            

 Ведучий: Одному  із них, на жаль, не судилося повернутися живим. Він  поліг навіки.

Ведучий:22 січня нерівний бій з переважаючими силами противника біля селища Красний Партизан Донецької області прийняв  командир взводу старший лейтенант Колісник Андрій Володимирович.

Ведучий: Він героїчно виконав свій військовий обов’язок по захисту  суверенітету та територіальної цілісності України. Вміло командував взводом і до останнього подиху особистим прикладом надихав підлеглих.

Ведучий: Воїн мужньо тримав бій з гордо , забезпечуючи відхід своїм бійцям, оскільки сили були нерівними.

Ведучий:Україна втратила свого кращого сина, який пожертвував власним життям, знехтувавши пропозицією ворогів здатися в полон.

Музика «Плине кача»

Ведучий:Народився Андрій 3 серпня 1965 року в селі  Чумаки Томаківського району Дніпропетровської області.

Ведучий:Після закінчення Чумаківської середньої школи в 1982 році вступив на навчання до Марганецького гірничого технікуму.

Ведучий: З 1983 по 1984 рік проходив військову службу.

Ведучий:У 1984 році вступив на навчання в Даугавспільське вище військове авіаційно-інженерне училище ППО, яке закінчив в 1989 році , за фахом інженер електромеханік.

Ведучий:З 1989по 1992 роки працював старшим техніком групи з обслуговування авіаційного озброєння в 993 винищувальному полку.

Ведучий:У серпні 2014 року під час третьої хвилі часткової мобілізації був призваний у 20-ий батальйон територіальної оборони 93 бригади. Після перепідготовки ніс  службу поблизу с. Мар’янка Донецької області, де отримав тяжке поранення.

Ведучий:Своє почуття обов’язку він відчував на кожному кроці: перед рідними, односельцями, ненькою - Україною. Тому, після нетривалого лікування в госпіталі м. Дніпропетровська , повернувся у свою військову частину командиром взводу на 31-ий блок пост.

Ведучий:Він був людиною з великої букви: відкрита душа, дуже веселий і позитивний, ніколи нічого не боявся , професіонал у своїй справі, друг, який ніколи не залишить у біді, мужчина, який завжди підставить плече.

 Ведучий: Відповідно до  УКАЗУ  ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 039213 від 04 червня 2015 року Про відзначення державними нагородами України «За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України» старший лейтенант Колісник Андрій Володимирович нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно)

Ведучий: Невичерпний патріотизм, відданість справі, непохитний  бойовий дух назавжди залишиться яскравим прикладом для нас майбутніх поколінь.

Ведучий: Таким він був, таким він є, таким він залишиться навіки.

Звучить  мелодія «Лакрімоза»

Ведучий: Єдине, усім нам під силу – це мовчки віддати честь Патріоту, що поклав найцінніше, – власне життя, – за Україну, за мир для своїх дітей і зробити все можливе, аби пам’ять про Героя жила вічно, щоб ця жертва не була даремною.

Ведучий:Сьогодні в стінах нашої школи ми відкриваємо меморіальну дошку на Його честь.

Звучить  мелодія «Плине кача»

Ведучий: Право відкрити меморіальну дошку надається:  батькам  Зої Володимирівні та Володимиру Михайловичу, дружині Тетяні Петрівні, донькам Анні,Олені .

Музичний фон ( салют) (знімають з дошки полотно)

Ведучий: Для освячення меморіальної дошки запрошується Настоятель Свято-Іллінської церкви отець Іоан.

ЗАПИС ГОЛОСУ:

Не плач за мною, мамо, не ридай,

Я не хотів війни, я боронив свій край…

Не плач за мною, мамо, я – герой,

Стояв я гордо , коли снайпер той

Стріляв у голову й таранив груди –

Тоді не думав я, а що з тобою буде…

Не плач за мною ,рідна, не лий сліз,

Пишайся мною, бо я патріотом виріс.

Ти, мамо, лиш за мене помолись,

І не вини себе – у цьому  я , напевно,винен…

Я винен,що любив свою країну,

Я винен,що хотів здобути волю…

Але я не хотів стояти на колінах,

Пробач за  стільки завданого болю…

Не плач за мною мамо, я у Бога,

Бо кожен, хто загинув  за Вкраїну, йде до Нього.

Я вже не повернуся, мамо, але знай –

Я стану ангелом і боронитиму свій край…

Ведучий 1: Трагедія родини Колісників – це трагедія нашого села, держави.  Саме тому  колектив школи, очолюваний  директором школи Сергійчук Оленою Степанівною та громадський актив села вийшли  з ініціативою про  встановлення пам’ятної дошки на приміщенні  школи, щоб увічнити пам'ять про нашого  випускника

Ведучий 2: До слова запрошується директор школи Сергійчук Олена Степанівна

Ведучий:До слова запрошується Волошина Тетяна Янушівна, жителька села  Чумаки, яка присвятила свій вірш герою.

Вірш «Пам’яті Андрія»

Як чорна хмара над селом-

Біда нависла.

Калину вирвав лютий враг-

Чорніє листя.

І ягідки, як крапельки

Живої крові

Роняє кущ на білий сніг-

Велике горе…

І в кожній хаті свічечки

За убієнним –

Хай буде пухом навіки

Земля священна.

Той,що Вкраїну захистив

Своєю кров’ю –

У душах наших оселивсь

Навік героєм.

І в серці кров’ю запеклась

Пекуча рана,

А з вуст злітають вогняні –

Героям слава!

Виступи гостей

До слова запрошується учениця 11 класу Лисечко Катерина.

Коли уже прокинуся я зранку,

Ввімкну новини, як завжди до сніданку,

Й почую ті жаданії слова:

"Війни в Україні більше нема!!!"

Що на Донбасі вже не гинуть люди!

Що мирне небо над Вкраїною вже всюди!

Повернуться усі герої - солдати,

На яких  вдома давно чекає мати...

(Вірш  Лисечко Катерини , 11клас)

Чи може це закінчитись колись?

Тримайся, любий, до кінця борись!

Пям'ятай, що молимось за вас усіх!

І низько кланяємся вам до ніг!

За те, що ворога далі не пускаєте!

Рідні кордони країні  захищаєте!

Ви всі Герої – й говорити тут не треба!

Янголи – охоронці дані Богом з неба!

Та тільки одного ніяк не зрозумію:

Чому не хочуть припинити воювати?

Адже  додому їх  чекає мати!

Що ж, віримо що незабаром буде МИР!

До кожної матері повернеться син!

І в кожну родину свій герой- захисник!

І знайдеться кожен, хто безвісти зник!

Все колись відбудуємо!

Та ці події повік не забудемо!

(Вірш Лисечко Катерини, 11клас)

Ведучий 1: Допоки ми живі - житиме пам’ять про наших героїв. Андрій Колісник  з меморіальної дошки щодня зустрічатиме і проводжатиме поглядом учнів, нагадуватиме кожному з нас, що він поклав життя, аби ми жили в мирній квітучій Україні.

Ведучий 1. На цьому лінійка-реквієм , з нагоди відкриття пам’ятної дошки на честь випускника школи, загиблого в антитерористичній операції Колісника Андрія Володимировича , оголошується закритою.

Звучить Гімн України

Ведучий 1: Дякуємо, що були сьогодні з нами.