вторник, 7 февраля 2017 г.

Робота з батьками

                                           Доброго дня .
В даний час загострились проблеми організації взаємодії школи та родини, усе частіше виявляється відчуження батьків від школи. Повсякденні турботи, пов'язані переважно з матеріальним забезпеченням, віддаляють один від одного дорослих людей, відповідальних за виховання дітей
Народна мудрість каже: «Посієш учинок - пожнеш звичку; посієш звичку - пожнеш характер; посієш характер - пожнеш долю». Ось так і формується життєва лінія людини.
І добре, коли поруч добрі друзі - батьки й учителі. Я за міцний союз родини та школи.
Батьківська громадськість  – важливий союзник школи у вихованні учнів.
Велика роль відводиться школі у налагодженні ефективної співпраці
з батьками.
Оскільки переважна більшість батьків не має належної психолого-педагогічно підготовки й позбавлена громадської відповідальності за гідне виховання своїх дітей, саме вчителі повинні виступати, з одного боку, зв’язуючою ланкою між школою та сім’єю, а з другого, - організатором піднесення педагогічної культури кожного батька й матері.
Робота вчителів з колективом батьків має великі педагогічні можливості, а саме:
- широке педагогічне інформування,
- обмін досвідом,
- створення у необхідних випадках громадської думки,
- залучення батьків до участі в житті школи, класу.
Батьки та вчителі нашої  школи  виступають партнерами, активними співучасниками великого творчого процесу виховання учнів, які взаємодоповнюють один одного, співпрацюють в ім’я становлення, розвитку і формування особистості дитини.
 Організація родинно – шкільного виховання вимагає зміни традиційних установок вчителя і батьків. Батьки і педагоги  організували свою спільну діяльність так, як вважають найдоцільніше, керуючись інтересами сім’ї і дітей.

 Основи такої співпраці закладаються, починаючи зі вступу дитини до школи, щоб створити необхідні передумови формування ціннісних якостей особистості. Батьки і педагоги по-своєму беруть участь у цьому процесі, у кожного з них є свої переваги у баченні школяра і способів взаємодії з ним. Педагог спостерігає вихованця у спілкуванні з ровесниками у класі, у процесі навчання, позаурочної шкільної діяльності, тобто в ситуаціях, які у більшості випадків недоступні батькам для спостереження. Вчитель має професійні знання і педагогічний досвід. У його руках все набуває виховного змісту: спілкування з учнями, організація спілкування учнів між собою, сам навчально-виховний процес. Але вчитель не спостерігає за домашнім життям учнів, у нього нема цілісного уявлення про індивідуальні особливості виховного процесу своїх вихованців.
 Перевага родини – у наявності емоційного зв’язку з дитиною. І якщо авторитет батьків ґрунтується на такому зв’язку, вони можуть значно впливати на виховання свого сина чи дочки. Ніяке шкільне виховання не замінить родинного. Тому співпраця вчителів і батьків виявляє  сильні і слабкі сторони кожного, сприяє  виправленню помилок і коригуванню спільних дій.
Зрозуміло, що справжнє родинне виховання прийде з належним оволодінням батьками сучасними педагогічними знаннями й уміннями застосовувати їх на практиці.  Потребу педагогічної освіти батьків не тільки проповідував, а й практично здійснював В. Сухомлинський. Він вважав, що в наші дні немає важливішого завдання у сфері виховання, ніж учити матір і батька виховувати своїх дітей. Без турбот про педагогічну культуру батьків, за його висновком, неможливо розв’язати жодної проблеми, що стосується навчання і виховання.
 Тому одним із найактуальніших напрямів роботи сучасної школи є налагодження дієвого взаємозв’язку і ефективної співпраці з батьківською громадськістю, в ході яких можлива реалізація таких важливих завдань:
-  вивчення виховного потенціалу сімей;
- підвищення рівня педагогічної культури батьків;
- безпосереднє залученню батьків до навчально-виховного процесу;
 - вироблення єдиного виховного впливу на дитину з боку батьків і школи.
 Практика свідчить, що одним із шляхів підвищення ефективності родинного виховання є використання активних (нетрадиційних) форм і засобів роботи з батьками.
 Але обираючи ту чи іншу форму роботи з батьками,  варто пам’ятати, що результативність цієї роботи залежить не від назви форми, не від того, буде вона називатися звичним словом «бесіда» чи незвичним і красивим «родинний міст», а від вкладеного змісту, актуальності піднятої проблеми і практичного спрямування.
 Дуже добре коли батьки виявляють ініціативу , а ви її  підтримайте, враховуйте їхні пропозиції. Спілкування з батьківським колективом треба здійснювати в дусі чемності та коректності, із самого початку обговорюючи ті правила спілкування, на яких базуватиметься робота з батьками.
Правила ефективної взаємодії, якими педагог керуватиметься в роботі з родинами учнів, можуть бути приблизно такими:
1.  Батькам потрібна підтримка, допомога й добра порада. Якщо ви маєте їх, створіть необхідні умови для спілкування.
2.            Не розмовляйте з батьками поспіхом: якщо ви не маєте часу, домовтеся про зустріч іншим разом.
3.            Розмовляйте з батьками спокійно: зверхність та повчання викликають роздратування і негативну реакцію з їхнього боку
4.            Вчіться вислуховувати батьків з болючих питань.
5.            Не поспішайте з висновками! Добре обміркуйте почуте від батьків.
6.            Отриману від батьків інформацію зберігайте в таємниці.
7.            Якщо ж  все-таки існує професійна необхідність поділитися конфіденційною інформацією, доведіть це до відома батьків.
8.            Пам'ятайте: під час зустрічі з родиною учня будь-який батько прагне почути про свою дитину не тільки погане, але й хороше.
9.            Будь-яка зустріч з родиною школяра має завершуватися конструктивними рекомендаціями для батьків і учня.
10.     Якщо педагог вважає себе некомпетентним з якоїсь проблеми, йому варто вибачитися перед батьками та запропонувати їм звернутися за консультацією до фахівців.
11.     За активної участі батьків у житті класу й школи їхні зусилля мають бути відзначені класним керівником і адміністрацією школи.