четверг, 31 марта 2016 г.
среда, 30 марта 2016 г.
Виступ на фестивалі "Є пам'ять , якій не буде кінця"
Виступ учнів на фестивалі
«Є пам'ять , якій не буде
кінця»
1 ведучий: Хтось творить красу словом, хтось - звуком, а
хтось - кольорами. Діти малюють. Сидячи, стоячи, лежачи. Олівцями і фарбами. У
садку і вдома. Малюють, коли весело. Малюють, коли сумно. І коли нудьгують,
хворіють, плачуть, теж малюють. Тому що для дитини малюнок - це її мова,
відбиток душі, дитина переживає цілком дорослі почуття , але на відміну від
дорослих, не вміє висловити їх словами, тоді
на допомогу приходять малюнки .
Пам’ятаю, коли я
була такою ж як ці малята
( слайд) ,
я теж малювала… на моїх малюнках оживали квіти, дерева, казкові герої. Цікаво, а про
що зараз малює малеча?
(всі) Діти малюють
мир.(показують букви на
спині)
2 ведучий
Діти втомились чекати…
Мрію малюють свою.
В зошитах, альбомі,
на дошці, асфальті,
І твердо вірять в
ідею оту.
Ведучий.
Що ж то за мрія дитяча?-
Ведучий:Всім
зрозуміла вона:
Не іграшка,
комп’ютер чи м’ячик,
А мир і єдина
вкраїнська сім’я
3 ведучий:Раніше
для нас, українців, мир – це була повсякденна реальність. На вулицях нашої
неньки – України було спокійно, всі діти ходили до школи, посміхалися. Але
відбулися різкі зміни, підкралося горе…
Погляньмо на реалії
нашого життя.
(слайди)(На сторожі
миру. Воїни – учасники зони АТО)
5 ведучий:Це
мій дядько. В дитинстві він малював війну, але
ніколи не думав, що йому доведеться боронити країну зі зброєю в руках.
Сподіваюся ,що незабаром мій дядечко
повернеться до дому.
6
ведучий: А ось це - мій батько.
Коли він був маленьким - не любив грати у війну , можливо в нього вже
тоді було якесь передчуття. Татку , я вірю в твої сили і молюся за твоє життя.
7 ведучий:
Погляньте на мого татуся Сергія . Коли постало питання про захист країни , вагань не було. Адже він розуміє , що
зараз, як ніколи, потрібно усіма силами боротися за мир, щоб нам завжди світило
тепле, ясне сонечко, а небо було чисте та блакитне , щоб
посміхалися діти , а моя молодша
сестричка Настя малювала лише яскравими
барвами. У своїх снах, татку, я бачу тебе вдома, але знаю , що ти виконуєш синівський обов’язок перед ненькою –
Україною.
Пісня (слайди)
4 ведучий:
Війна ніколи не буває без втрат…
Солдатські душі… Вони очима-зорями дивляться
на нас з небес, журавлями пролітають над нами, сумно курличучи в небесній
далині.
22 січня в День
Соборності України загинув наш земляк, учасник бойових дій в зоні АТО , старший
лейтенант , командир взводу 20 БТРО Андрій Володимирович Колісник. Він мужньо тримав бій в селі Красний Партизан
Донецької області на 31 блокпосту. Навіть вороги говорили про нього з великою повагою ,
дивуючись його мужності , витривалості, сміливості. До останнього подиху герой
не випускав із рук гордо підняте українське знамено.
Всі. Герої
не вмирають!
8 ведучий:
На фестивалі поряд з нами справжні герої
– воїни АТО. Серед них і чумачанин : Волошин Андрій Миколайович.
9 ведучий:
Дорогі наші захисники, ми, підростаюче покоління, обіцяємо рівнятись на вас і
стати справжніми патріотами своєї держави, боротися за волю, честь і за єдність
народу.
Дякуємо всім вам за
мирне небо над нашими домівками і бажаємо якнайшвидше повертатись додому живими
та з перемогою.!
11 ведучий:
Не хочемо війни страшної! Всі просять люди, звідусіль
Не треба люті нам чужої — хай в Україні
буде мир!
Подписаться на:
Сообщения (Atom)